Першокласник

ПЕРШОКЛАСНИК «Букварі і читанки, Парти в два ряди. Наша перша вчителька В серці назавжди. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Що водила нас Ще у перший клас.» (Т. Коломієць) Знову настала осінь... Перші маленькі листочки різних кольорів – зелені, жовті, червоні починають осипатися з дерев. Сонечко ніби прощається з людьми, вкриваючи всіх останнім теплим промінням. Знову на вулицях з’являються школярі. Літні канікули немов на крилах промайнули, залишиючи за собою багато приємних спогадів. А в Степанка сьогодні перший шкільний день. Школа велика, простора. В ній багато класних кімнат, кабінетів, спортзал, майстерня, бібліотека. Все прибрано, відремонтовано. Подвір’я школи чисте. Навколо зеленіють білокорі берізки, прикрашають подвір’я, на якому багато школярів, святково одягнених і море квітів. Спочатку Степанкові було страшнувато, всі знайомі йому діти пішли в інші класи, поруч не було батьків. Але він швидко познайомився з своїми однокласниками. Так розпочалося його шкільне життя. Чорнобривий вечір ледь моргнув карим оком, а місяць вже й надів гуцульську сорочку і засоромлено зиркає на Кичеру, проганяючи темнооку ніч, яка намагається заглянути крізь вікно до хати, прислухаючись до бабусиного: «Люлі-люлі, дитиночко, Дитино маленька, Абес спала не ревала, Росла здоровенька». А чому це вона йому?.. Таж він вже верхи на вуйковому гнидому.., а дід йому годинника на ярмарку купив..., а старий Гриць до його мами: «У вас уже легінь нівроку!», а сьогодні він вже до школи ходив..., а бабуся йому... Ліпше б ту про Довбуша... «Ой попід гай зелененький...» – нібито вгадала бабуся його думки, а чорнобривий вечір на темнооку ніч спокійно – морг та морг, а місяць-гуцул засоромлено на Кичеру – зирк та зирк, а Довбуш молоденький десь там під гаєм, підпираючись на топірець, на ніжку налягає... Бабуся бере з рук Степанка Буквар і накриває його ковдрою.